Чернецький Зіновій Володимирович народився 29листопада 1954року в с.Тютюнники, Чуднівського району, Житомирської області.
У 1972році закінчив Тютюнниківську середню школу. В цьому ж році поступив в Житомирське ПТУ-5, яке закінчив в 1974році, здобувши професію столяра-тесляра. Працював в різних організаціях деревообробних верстатів.
В 1988році закінчив Київський інженерно будівельний інститут. Отримам спеціальність інженер-будівельник. Працював майстром-будівельником на Барському консервному комбінаті, інженером-будівельником на машзаводі м.Бар, головним інженером в РБД-11 в Барі.
В данний час не працює.
На Вінниччині проживає з 1977року. В с.Міжлісся - з 1987 року. Одружений, має сина, доньку та внучку.
З дитинства любив читати різну художню літературу, вірші. Любить розказувати анекдоти і цікаві смішні історії.
На початку 90-х років почав писати гуморески і вірші. У своєму доробку має чимало гуморесок, лірики, патріотичних творів, віршів про маму, віршиків для дітей.
Його твори час від часу друкували на сторінках районної газети "Подільський край", обласної "Вінниччина" та республіканської - "Сільські вісті".
Виступ Чернецького З.В. в будинку культури с.Міжлісся на день села.
ВОСЬМЕ БЕРЕЗНЯ
Ми раненько встали з татом
Вже на кухні довгий час,
Бо сьогодні в мами свято,
Восьме березня у нас.
Тато варить суп з грибами.
Взявся я салат кришить.
Стіл святковий ми для мами
Нишком хочемо накрить.
Гарно йде у нас робота,
З радістю готуєм все.
В тата лоб накрився потом,
В тісті руки і лице.
Ставимо на стіл охоче
Рибу, хліб, салат, вино,
А щоб дим не їв за очі -
Відчинили ми вікно.
Працювали ми завзято
І старались хто як міг,
Навіть спік в духовці тато
З абрикосами пиріг.
А коли вже все зробили,
Кличем маму залюбки.
І до свята їй вручили
Гарні, запашні квітки.
Мама дуже здивувалась,
Коли в кухїню лиш зайшла
Радо страви куштувала -
Найщасливіша була.
Маму любим ми ії татом
Найсильніше за усе.
І не тільки лиш у свято
Помагаємо їй все.
Дощ
Хтось небо, ніби продірявив: В гнізді лелека геть промок,
Дощ все іде і не стає, Зігнувшись крила розправляє,
Кругом усе закуте в хмари, Своїх малесеньких діток
А він все ллє і ллє і ллє. Від холоду й дощу ховає.
Невтомно б'ється у шибки, Купаються в дощі хати,
Кругом все мовчить,заливає, Дорога за селом розкисла
Розмножує навкруг струмки У полі вимокли скирти,
І в річку воду доливає. Все під дощем,
Прихожим змощує плащі,
По парасолькам дріботить,
Дерева мокрі і кущі,
А він продовжує все лить.
ПРИЙШЛА ЗИМА
Хтось уночі тихенько, Та все йому радіє,
Коли усе ще спало, Усе кругом ожило.
Скрізь постелив новеньке Зайчата в новім хутрі,
Біленьке покривало. (Вже шубки поміняли)
Мов лікарі, халати Немов в цукровій пудрі
Ялинки одягнули. Їх уночі скупали.
Хустиночки пухнаті Щоб чимось поживиться,
Будинки всі напнули. Косуленька шукає,
Як вишита сорочка Малесеньким копитцем
Калина червоніє Сніг й листя розгрібає.
Схилившись до дубочка, За здобиччю лисиця
Про тепле літо мріє. По лісі тихо ходить,
Берізки сукні ніжні Десь дятел на осиці
Весільні приміряють. Мелодії виводить.
Зодягши шапки сніжні, А за селом в долині,
Міцні дуби дрімають. На ясені високім
Он на сосні високій Чогось не поділили
Іскринки загорілись. Сварливії сороки.
Та то ж червонобокі З осель повибігали
Там снігурі усілись! Хлоп'ята і дівчатка
Ось сонечко чудові Із схованок дістали
Вже промені пустило. І лижі і санчата
Ліси, гаї, діброви - Як королева ніжна,
Усе позолотило. Грайлива і весела
Хоч скупо воно гріє Зима прибула сніжна
Тепер з-за небосхилу, І у міста, і в села.
УКРАЇНО, ПРОБУДИСЯ
Україно, рідна моя. Гірше й гірше все живеться
Матінко прекрасна. Простому народу.
Чого ж доля така твоя Він же в тебе працьовитий
Одвіку нещасна. Мудрий і терплячий
Скільки раз тебе палили, Майстровитий, талановитий.
Ганьбили , топтали, А добра не бачить.
Скільки твій народ губили, Бо тебе лукаві, ненько,
Скільки грабували? Дурять, присипляють.
Скільки мріяла, ненько, Продають тебе тихенько,
Щоб вільною стати, Нищать, розкрадають.
Щоб народу краще стало Україно, пробудися.
Жити й працювати. Розправ вільно груди.
І збулася твоя мрія. Що діється роздивися,
Вільною ти стала. Доки ж воно буде?
Заіскрилася надія, Доки люд трудящий буде
Щоб ти процвітала. Мучитись, страждати?
Та з тих пір ти б'єшся, рідна, Доки його злії люди
Як у клітці пташка, Будуть розкрадати?
А кращого щось не видно, Віриться, що час настане
А жити все важче. І ти, Україно,
Занепали підприємства. Найбагатша в світі станеш
Фабрики, заводи. З народом єдина.
НАВІЩО СНОДІЙНЕ?
Будить хвору медсестра: Очі та лише відкрила
-Прокидайтесь. Чули? І пита спокійно:
Ліки вже приймать пора. - Нащо ви мене збудили?
Ну, ви і заснули. - Принесла снодійне.
ГЛУХИЙ ЛОКАТОР
Стрів Петро у місті раз -Що? - пита Петро, - там в нас
Земляка Мартина У селі нового?
-А чого, це дядьку, в вас Чи батьки підвели газ
У вусі дротина? До будинку свого?
Та це пристрій я придбав - Що? ...Питаєш скільки дав?
Слуховий недавно. Сто. Та не шкодую.
Тепер добре чути став. Зате добре чути став.
Все вже чую справно. Як локатор чую.
НЕ РОЗГУБИВСЯ
Перед ранком повернувся Петро штани вмить підтягнув,
Якось Петро Вухатий. Насупив важно брови.
Ще на ганку він роззувся Швиденько пояс застебнув
Затим ступив до хати. І до дружини мовив:
Сорочку зняв, штани спустив, - Та то не звідки, а куди?
А тут дружина грізно: Тобі було питати.
-То де ти до цих пір бродив, Вже на роботу буду йти-
Це звідки ти так пізно? Устав й став одягатись.
ПОГОДИВСЯ
Під колгоспним двором Щоб лиш за корову
Цигана зловили - Аж три роки дали.
З ферми вів корову. Тут суддя підвівся
Злодія судили. В мантії червоній:
Судді засідали -Можете жаліться.
У залі високім. Так пишуть в законі.
Циганові дали - А ... Це ще й за коні!
Тюрми аж три роки. Так зразу б сказали.
Циган суддям мовив: Спасибі, шановні,
-Так ще не бувало. Що лише три дали.
ПЕРЕПЛУТАВ
За селом біля дороги Молока дає?
Дід худобу пас. -Так. Це все моя скотина.
Їхав з райсільгоспправління А ота гладка
Керівник в той час. Не дала ще зроду, сину,
Легковик його службовий Й краплі молока.
Біля діда став. -Так годуєте для чого?-
Насупивши важно брови, -Здивувавсь той вкрай.
Керівник спитав: Дід всміхнувся:
-А скажіть. Оця худоба - А для того,..
Ваша власність є? Що то є ... бугай!
Скільки та гладка корова
П'ЯНИЙ КОМАР
Біля стежки, у горосі Й інших комарів скликає:
П'яний дядько спить. -Гей хтопити хоче!
На його червонім носі, Налітай на звіра цього,
Вже комар сидить. Що під мною спить.
Так нассався, - аж гикає, Пробуй. В організмі в нього -
Стали косі очі. Не кров - , а ... чистий спирт.
ЗАГУБИВ
Кудись по вулиці спішив -Та я тещу доставляю
Мотоциклом Жора. У лікарню нашу.
Його інспектор зупинив -А де ж теща? - Той питає,
Біля світлофора. Що її не бачу
Ви куди так спішите? -А що, нема? - і озирнувсь ,
Я у вас питаю? -А вдома сідала!..
Попасти, мабуть, спішите Мабуть не втрималась, чомусь,
На небо до раю. І ... по дорозі впала.
НЕ ВЗЯВ
У медпункті якось лікар А той плечима лиш знизав,
Дядька оглядає. В кишенях шукає.
-Алергія в вас на ліки, -Здається я її не взяв.
- Є, - його питає? З собою немає.
Немає коментарів:
Дописати коментар